Поради батькам

Доброго дня, дорогі батьки!

Ця сторінка мого блогу для Вас. Усі батьки хочуть, щоб їхні діти були здоровими,  слухняними, аби добре вчилися, і,  зрештою, виросли хорошими людьми. І як багато залежить здійснення цих ваших мрій, сподівань від вас самих, від нас, дорослих.

Спробуємо потрудитись над створенням особистості вашої дитини разом? Адже діти - це найцінніше, що в нас є.

Ми відповідаємо за тих, кого привели у цей світ...

Як навчитись любити дітей (майже всі впевнені, що це вміють), як зробити так,  щоб дитина  у будь-якому віці хотіла додому, хотіла бути поряд з найдорожчими їй людьми, про мистецтво любити на цій сторінці.

Поради великих педагогів

     Дитинство, дитячий світ – це світ особливий. Щоб мати доступ в цей казковий палац ім’я якому – Дитинство, ви повинні перевтілитись, стати в якійсь мірі дитиною  - тільки за цієї умови Вам доступна буде мудра влада над людиною-дитиною.

В.О.Сухомлинський

Поради батькам щодо виховання своїх малюків

Роль сім'ї у вихованні дітей – велика та відповідальна. Батьки є першими вихователями, які зміцнюють і загартовують організм дитини, розвивають її мову і мислення, волю і почуття, формують її інтереси, прагнення, смаки, здібності, виховують любов до знань, допитливість, спостережливість, працьовитість.
    Духовний вплив батьківського дому на формування її особистості створюється завдяки щирій материнській ласці, небагатослівній любові батька, домашньому теплу, піклуванню, затишку і захисту, родинній злагоді.
    В. Сухомлинський вважав, що сім'я – «джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави». Але з досвіду роботи, ми знаємо. Що не кожна сім'я є саме таким «джерелом», не всі батьки мають певні знання про виховання дітей. 

ПЕДАГОГІЧНИЙ ТАКТ

Розмовляйте з дитиною так, щоб не образити її грубим словом. 

Не говоріть з дитиною зразу ж після вчинку. 

Умійте вибирати місце й час для серйозної розмови з сином чи дочкою. Зауваження дітям при ровесниках не приносить ніякої користі. 

В розмові з дитиною намагайтесь схилятися до тону порад, щоб було більше прохання, а не категоричних вимог.  

ОРГАНІЗАЦІЯ ДОМАШНЬОЇ ПРАЦІ

Домашня праця – найважливіший засіб виховання дітей. Привчайте дітей до посильної праці.

Хай дитина не зростає черствим споживачем в побуті.

Формами домашньої праці можуть бути самими різноманітними. 

ОСОБИСТИЙ ПРИКЛАД

«Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте Ви виховуєте її в кожен момент вашого життя, навіть тоді, коли Вас нема дома. 

Як ви одягаєтесь, розмовляєте з іншими людьми і про інших людей, радієте або сумуєте, як ви відноситесь до друзів і ворогів, смієтесь, читаєте газету – все це має для дитини величезне значення». А.МАКАРЕНКО 

БАТЬКІВСЬКА ЛЮБОВ ДО ДІТЕЙ

Батьківська любов до дитини повинна бути розумною.

Дитина, яку навчали з дитинства лише брати від інших, ніколи не зможе бути добрим батьком або матір'ю, чоловіком або дружиною, вірним другом, гідним громадянином своєї Батьківщини. 

ГРА В СІМ'Ї

Гра в сім'ї – важливий метод виховання. Частіше спілкуйтеся з своїми дітьми через різні види ігор. 

Серйозні і веселі, голосні і тихі, математичні і літературні, спортивні і музикальні – ігри задовільняють потребу дітей у творчості, розвивають їх допитливість, навчають бути чесними, стриманими, уважними, сміливими, підкорятись колективу, допомагати всім. 

ЗНАЙТЕ СВОЮ ДИТИНУ

Щоб правильно виховати дитину, треба дуже добре придивитись, до поведінки дітей, батьки не можуть розібратись в причинах того чи іншого вчинку сина чи дочки. Педагогічна спостережливість – постійна потреба зрозуміти дитину.

Потрібно хоча б раз на рік перечитувати цей список, і тоді взаємини з дітьми можуть вийти на якісно новий рівень, а дитина виросте більш розвиненою і гармонійною особистістю.

ПОРАДИ БАТЬКАМ УЧНІВ  5 КЛАСУ

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.
2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.
3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.
4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.
5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.
6. Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.
7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.
8. Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.
9. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.
10. У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.
11. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.
12. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.
13. Розширюється коло спілкування, з’являються нові авторитети.
14. Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.
15. У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.

Формування навчальної мотивації

1. Не заважайте підліткові вчитися самостійно. Тільки в процесі самостійних відкриттів, «осяянь» у нього з’явиться бажання вчитися далі. Радість від осягнення нового – найкращий мотивуючий чинник.
   2. Навчальна праця цікава тільки тоді, коли вона різноманітна. Не повторюйте вдома шкільну систему. Нехай підліток сам організує своє навчання вдома, як йому подобається, сам вирішить, як обставити свій робочий куточок, як організувати свій робочий час.
   3. Будь-яка людина виконує діяльність з задоволенням тільки тоді, коли вона розуміє, для чого це потрібно. Дитина не знає, де їй можуть знадобитися знання з природознавства? Покажіть цю область. Причому, бажано, щоб знання були затребувані саме сьогодні, так як розуміння того, що ці знання будуть потрібні через кілька років, не є мотивуючим чинником.
   4. Купуйте цікаві книги («Цікава фізика», «Цікава геометрія»), довідники з різних навчальних дисциплін. Може бути, через інтерес до цих книг сформується і інтерес до предмету в цілому. Ще Л.Фейербах стверджував: «Те, для чого відкрито серце, не може скласти таємниці і для розуму.»
   5. Не поспішайте полегшити працю підлітка (зробити за нього домашнє завдання, вимагати від вчителя скасувати який-небудь вид роботи). Але і не змушуйте дитину переробляти завдання, виконувати нудну монотонну роботу, заучувати додатково важкий, незрозумілий матеріал. Пам’ятайте, що ні занадто важкий, ні занадто легкий матеріал не викликає інтересу. Навчання повинно бути важким, але посильним.
   6. Вселяйте в дитини впевненість, що у нього все неодмінно вийде. Розповідайте про те, які проблеми у навчанні виникали в дитинстві у вас. Якщо дитина не вірить у свої сили, то у неї формується навчена безпорадність, тобто вона не в силах виконувати діяльність успішно.
   7. Ні в якому разі не карайте дитину за невдачі у навчанні. Це не сприяє підвищенню мотивації.
   8. У цьому віці починають проявлятися інтереси, вчення дитини стає виборчим: на улюблені предмети вона витрачає більше часу, на ті, що не подобаються –  менше. Не заважайте їй самовизначатися. Якщо людина успішна у чомусь одному, готова займатися цим предметом годинами, це вже добре. Засвоїти всі предмети однаково добре дуже складно.
   9. Дитині подобається тільки те, що вона знає добре, що вдається. Іноді відсутність інтересу до якогось предмета пов’язано з тим, що у дитини дуже багато прогалин у знаннях. Це заважає їй засвоїти подальший матеріал. Допоможіть дитині заповнити ці прогалини.
   10. Пам’ятайте: якщо підліток проявляє небажання вчитися – це не примха, а крик про допомогу.  Не лайте, а з’ясуйте причини такої поведінки.

Шкільна тривожність і її подолання

1. Перш за все заспокойтеся самі. Нічого страшного не сталося, діти іноді отримують двійки, падають, сваряться з друзями і т.д.
   2. Спробуйте разом з дитиною проаналізувати ситуацію. Як відомо, звичайне, знайоме хвилює менше, ніж незнайоме. Дитині треба писати контрольну? Прекрасно! Згадайте разом, в якій класній кімнаті це буде відбуватися, якого кольору зошит для контрольних робіт. Уявіть, як учень входить в клас, як починає писати. Виявляється, зовсім не страшно!
   3. Проаналізуйте з дитиною її позитивний досвід. Вселити в неї впевненість, що вона  зможе подолати і цю ситуацію.
   4. Проаналізуйте з нею і ті ситуації, в яких вона скоїла помилки. Подумайте, чим ці помилки були зумовлені? Допоможіть розібратися в тому, що дитина не розуміє.
   5. Часто стривожену людину мучить думка: «А раптом щось трапиться?» Обговоріть цю тему з дитиною. З’ясуйте, чого вона боїться. Їй страшно отримати двійку? А що трапиться, якщо вона отримає двійку? Поясніть їй, що не будете її лаяти, зрозумієте, що це сталося випадково. Виразіть готовність допомогти дитині в цьому випадку. Вона повинна знати, що ви будете підтримувати в будь-якому випадку.
   6. З дітьми, у яких сильна нервова система, можна застосовувати позитивні стимули. Пообіцяйте дитині щось особливе, якщо вона впорається із завданням успішно. Не перестарайтеся, бо занадто значимі стимули можуть погіршити діяльність дитини. Навіть якщо дитина не зуміла виконати все так добре, як задумувала, все одно заохотьте її.
   7. Наша мова досить багата для вираження почуттів. Тому свою думку можна висловити чесно. Можна сказати: «Молодець, ти зробив це добре!» Можна сказати по-іншому: «Молодець, ми постарався добре! Нехай ще не все вийшло, але я вірю, що у тебе все вийде! »

Якщо діти мають мало справжніх товаришів або з ними «не дуже хочуть дружити»
А) Учіть іграм, в яких треба брати участь разом з друзями.
Б) Будинок оснастіть предметами, що привертають інших дітей. Повинне бути місце, де діти можуть самостійно спілкуватися, відчувати себе як вдома. Почастуйте чим-небудь гостей вашої дитини.
В) Запросіть друзів вашої дитини на спільну прогулянку.
Г) Знайомтеся з друзями вашої дитини. Ставтеся з повагою до товаришів вашої дитини. Цікавтеся їх життям.
 І ще кілька порад батькам:
1. Якщо ваша дитина має якісь особливості характеру (повільний, імпульсивний, чутливий) або здоров’я, повідомте про це класному керівнику, він обов’язково врахує це.
2. Якщо ваша дитина чимось ображена, не поспішайте йти в школу розбиратися. Вона, звичайно, говорить вам правду, але це тільки його бачення. Послухайте та інших учасників інциденту, складіть свою думку. Пам’ятайте: ви не зможете все життя жити за дитину, і навчіть його виходити з конфліктних ситуацій самостійно.
3. У вашої дитини будуть різні вчителі з різними вимогами. Важливо, щоб він навчився ефективно працювати на кожному уроці: це збагатить його життєвий досвід.
4. На перших порах, знайомлячись з чимось новим, підліток не приймає його, вередує, каже, що раніше було краще. Не підтримуйте ці розмови дитини, допоможіть їй пристосуватися до нових умов.
5. Ваша дитина входить у дуже важкий етап життя – юність. Наберіться терпіння, щоб разом з нею перерости цей період!
 

Рекомендації   батькам   щодо      взаємодії    з   дитиною

• Почнемо з того, що відмовимося розглядати дитину як об’єкт виховання. Дитина — це особистість. Вона має право на любов і повагу до себе — такої, якою вона є. Поводитеия з всю треба дбайливо, щоб вона розвипадася в згоді з самою собою. Для цього потрібно передусім, щоб батьки зробили зупинку в своїй життєвій гонитві за манівцями (грошима, кар’єрою, успіхами) і спробували побачити свою дитину та все прекрасне в ній.
• У дитині приховано безліч можливостей і талантів. Для того щоб ввввляти себе, втілювати свої можливоті життя, їй потрібні визнання та підтримка близьких. Віра батьків в обдарованість дитини допомагає їй повірити в себе і виявити здібності.
• Дитинна має бути упевненою в батьківській любові незалежно від своїх сьогоднішніх успіхів і досягнень.
• Формула істинного батьківського прийняття — це не «люблю, тому, що ти хороший», а «люблю, тому, що ти є, люблю такого, який є».
• Спілкуватися з дитиною необхідно на рівних, не принижуючи її гідності, не підвищуючи голосу, не ставлячи її в залежність від вашого стану чи настрою.
• Виробіть для себе правило не оцінювати негативно особистість дитини, а піддавати критиці тільки неправильно здійснену дію або непродуманий вчинок. Наприклад, замість «Ти дуже жадібний хлопчик» можна сказати «Мені шкода, що ти не поділився із сестрою іграшками».

• У спілкуванні з дитиною бажано використовувати не узагальнення: «Ти вічно кидаєш рюкзак де попало, а ситуативні зауваження: «Сьогодні твій рюкзак лежить не на місці». Постійна мова формує образ — «Я» дитини. Краще в постійній формі оцінювати чесноти її особистості, а в тимчасовій — негативні.

• Не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Більшість дітей хворобливо. діпх хворобвиво ставиться як до негативних порівнянь, так і до схвалення дій інших дітей, сприймаючи те як нелюбов до себе. Краще порівнювати поведінку дитини з поведінкою вчора, акцентуючи увагу на позитивних моментах.

• Намагайтеся частіше ставити дитину в ситуації, коли вона самостійно робить вибір, довіряйте робити те, що вона може зробити сама. Створюйте сприятливі умови для дитини, щоб вона сама могла домогтись успіху. Це привчає дитину до самостійності, формує віру в себе. Якщо ви використали більшість методів впливу на дитину, а її негативна поведінка повторюється, реагуйте на це нейтрально та неемоційно, уникайте конфлікту з дитиною. Необхідно пам’ятати, що нерідко дитина свідомо припускається поганих вчинків з єдиною метою — домогтись уваги дорослої людини. У цій ситуації дайте відчути, що більш ефективний спосіб привернути до себе вашу увагу — це добре поводитись.

• Зверніть увагу на те, які норми і цінності ви передаєте дитині своєю поведінкою, який приклад ставлення до людей, до життя ви їй показуєте.

Який спосіб взаємодії з дитиною ви оберете — справа вашого смаку, характеру, освіти, але головне — питайте себе частіше: «Якою я хочу бачити свою дитину в майбутньому? Що я можу зробити для того, щоб вона росла в гармонії з собою?»

21 заповідь Марії Монтесоррі для батьків

  Італійка Марія Монтессорі - чудова вчителька, психолог, фізик, лікар. 70 років її ім'я було забуте у східній Європі і згадувалося лише в працях істориків педагогіки. А в той же час на Заході, в Америці, Азії відкривалися наукові інститути і академії, в яких вивчали і втілювали в життя антропологічні, дидактичні, педагогічні ідеї Марії Монтессорі, і мільйони дітей успішно навчалися в її школах.

    Саме Монтессорі-школа занесена до Книги Гіннеса як найчисленніша. У ній навчається більше 22000 дітей, а знаходиться вона в Індії. Кажуть, що таку ж школу, але в Америці закінчила, наприклад, донька Білла Клінтона. Онуки і правнуки Льва Миколайовича Толстого, емігрували в різні країни світу, теж навчалися в Монтессорі-школах. У Нідерландах, Фінляндії та США дитячі сади і школи цього напряму включені в основний державний реєстр офіційних навчальних закладів.
    Якщо Ви будете хоча б раз на тиждень перечитувати список заповідей Марії Монтессорі для батьків, то взаємини з дітьми можуть вийти на абсолютно інший якісний рівень:

1. Дітей вчить те, що їх оточує.
2. Якщо дитину часто критикують - вона вчиться засуджувати.
3. Якщо дитину часто хвалять - вона вчиться оцінювати.
4. Якщо дитині демонструють ворожість - вона вчиться битися.
5. Якщо з дитиною чесні - вона вчиться справедливості.
6. Якщо дитину часто висміюють - вона вчиться бути боязкою.
7. Якщо дитина живе з почуттям безпеки - вона вчиться вірити.
8. Якщо дитину часто ганьблять - вона вчиться відчувати себе винуватою.
9. Якщо дитину часто схвалюють - вона вчиться добре до себе ставитися.
10. Якщо до дитини часто бувають поблажливі - вона вчиться бути терплячою.
11. Якщо дитину часто підбадьорюють - вона набуває впевненість у собі.
12. Якщо дитина живе в атмосфері дружби і відчуває себе необхідною - вона вчиться знаходити в цьому світі любов.
13. Не кажіть погано про дитину - ні при ній, ні без неї.
14. Концентруйтеся на розвитку хорошого в дитині, так що в підсумку поганому не залишатиметься місця.
15. Будьте активні в підготовці середовища. Проявляйте постійну ретельну турботу про неї. Показуйте місце кожного розвивального матеріалу і правильні способи роботи з ним.
16. Будьте готові відгукнутися на заклик дитини, яка потребує вас. Завжди прислухайтесь і відповідайте дитині, яка звертається до вас.
17. Поважайте дитину, яка зробила помилку і зможе зараз або трохи пізніше виправити її, але негайно суворо зупиняйте будь-яке некоректне використання матеріалу і будь-яку дію, що загрожує безпеці самої дитини або інших дітей.
18. Поважайте дитину, що відпочиває або дивиться за роботою інших, або розмірковує про те, що вона зробила або збирається зробити.
19. Допомагайте тим, хто хоче працювати, але поки не може вибрати собі заняття до душі.
20. Будьте невтомними, роз'яснюючи дитині те, чого раніше вона зрозуміти не могла - допомагайте дитині освоювати те, що не було освоєно раніше, долати недосконалість. Робіть це, наповнюючи навколишній світ турботою, стриманістю і тишею, милосердям і любов'ю. Будьте готові допомогти дитині, яка перебуває в пошуку і бути непомітним для тієї дитини, яка вже все знайшла.
21. У поводженні з дитиною завжди дотримуйтеся кращих манер - пропонуйте їй краще, що є у вас самих.

Януш Корчак - педагог, який відмовився покинути своїх дітей на порозі газової камери. Не покинув і загинув у німецькому концентраційному таборі «Треблінка» разом зі своїми вихованцями - дітьми з варшавського «Будинку сиріт», хоча міг би врятуватися.

Пропоную переглянути 10 принципів виховання дітей, рекомендованих цією приголомшливою людиною.

10 заповідей Януша Корчака

Проект "Сім помилок батьків у спілкуванні з дитиною" 
 
Поради психолога. Залежність від соцмереж